ПЕРЕНІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Попсувати все або більшу частину чого-небудь. — Поки-то городяни довідаються про мене та поки-що впевняться, що я не покраду сорочок або не перенівечу їх! — журилася Пріська (Л. Янов., І, 1959, 278).
2. Покалічити або перебити всіх, багатьох. Що оці стрільці їх [зайців] перенівечать! (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 236.