ПЕРЕПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., перех., розм., фам.
1. Те саме, що перетяга́ти 4. — Ліс крав.. Ну, а мені й підказано. Натиснув — за одну ніч всі колоди в колгосп перепер, кабан отакий (Збан., Малин. дзвін, 1958, 95).
2. перен. Подолати, перемогти і т. ін. у чому-небудь. — Уже як бачу я, тебе не переперти: Хто дурнем уродивсь, тому дурним і вмерти! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61); [Князь:] Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (Фр., IX, 1952, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 246.