ПЕРЕПИ́НЕНИЙ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перепини́ти. Перепинена греблею, клекотить у потоках вода (Коз., Нові Потоки, 1948, 153); // у знач. прикм. — Так ось доложу вам, — знову почав перепинену розмову Цупченко (Гр., Без хліба, 1958, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 247.