ПЕРЕПИНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, пи́ниться, док.
1. Перегороджуватися або закриватися . * Образно. Може б Ви були ласкаві казати вислати мені на ту ж адресу 4 моїх книжки.., бо інші шляхи, здається, тепер перепинилися на деякий час (Коцюб., III, 1956, 278); // перен. Переставати робитися; припинятися, закінчуватися. Між нами всіма повстає думка, що такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись, бо вже надто темно, тісно і глухо у нас на світі (Л. Укр., V, 1956, 63); // Робити коротку зупинку, перерву і т. ін. Скрізь на селі співало заразом кілька вулиць.. Хори вулиць змішувались, перепинялись, часом зливались докупи в один тон, часом різнили в дисонанс (Н.-Лев., І, 1956, 415).
2. тільки недок. Пас. до перепиня́ти. Стежка ставала прикрішою. Засипана глицею, що віддавала прілим духом, вона перепинялась часом здоровим деревом (Коцюб., II, 1955, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 248.