ПЕРЕПОВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОВИ́ТИ, перепов’ю́, перепов’є́ш і перепови́ю, перепови́єш, док., перех. Повивати ще раз, повторно або заново, по-іншому. Домаха зразу заходилася переповивати свого Савку (Смолич, Мир.., 1958, 178); Швиденько переповивши маленького, вибігла [молодиця] з ним на вулицю (Речм., Весн. грози, 1961, 403); Заплакав Петрик, треба було його переповити (Стельмах, II, 1962, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 256.