ПЕРЕПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПЕРЕПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Наповнювати, заповнювати ким-, чим-небудь понад міру або в дуже великій кількості. Шкільна молодь.. переповнює гальорки академічної опери і драми (Еллан, II, 1958, 171); Весело щебетали пташки, вони, здавалось, переповнили всі кущі (Трип., Дорога.., 1944, 65); // безос. Сподівались, що вітром нажене дощу, а його так і не нагнало, тільки завіями сухої куряви переповнило степ (Гончар, II, 1959, 367).
2. перен. Заповнювати цілком (про почуття, переживання, думки і т. ін.). Щастя переповняє так мене всього, що витискає з мене навіть слова (Коцюб., ІІ, 1955, 254); — На добраніч, Одарко Гаврилівно, — повторив Ладимко. Його переповнювали думки. Хотілося швидше вилити їх на папір (Руд., Остання шабля, 1959, 189); Почуття переповнювали черству душу Докії Захарівни (Дмит., Розлука, 1957, 69); Буйна радість переповнила серце (Головко, II, 1957, 639).
◊ Перепо́внити ча́шу (ча́рку, мі́ру і т. ін.) [терпі́ння] — позбавити сил, можливості терпіти, зносити що-небудь. Другого дня сталася сутичка Маслюка з полковником Голубом. Це була остання крапля, що переповнила чашу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 77); Микита ледве встояв на ногах.. Ці страшні синяки на доньчиному тілі переповнили чарку (Л. Янов., І, 1959, 310); Начко терпеливо читав ці всі вибухи роздратованої пристрасті й ошуканих надій чесних, але обмежених людей.. Та нарешті один лист, відмінний від інших щодо тону й наміру, переповнив міру (Фр., VI, 1951, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 256.