ПЕРЕПОЛО́ХАНО. Присл. до переполо́ханий 2. Біля самої хвіртки хтось переполохано окликнув Тарана (Жур., До них іде.., 1952, 124); Коли я зайшов до учительської, замовкли [учителі], якось переполохано й винувато дивились на мене (Збан., Малин. дзвін, 1958, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 257.