ПЕРЕПОЛО́ШЕНО. Присл. до переполо́шений 2. Мишко вголос переполошено питався: хто зайшов до хати? (Десняк, Вибр., 1947, 81); Анюта наздогнала його в сінях, переполошено глянула в вічі (Тют., Вир, 1964, 484).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 258.