ПЕРЕПО́НА, и, ж.
1. Те, що закриває доступ до чого-небудь, перешкоджає рухові. Захоплено рипить деркач — чудовий ходок, що недавно здолав путь з південних країн аж сюди пішки, перелітаючи тільки водні перепони (Оров., Зел. повінь, 1961, 3); Сухим вітрам могутні перепони — Зелені встануть смуги лісові (Дор., Серед степу.., 1952, 31); Висока вода нестримною лавиною.. ринула, змітаючи на шляху своїм всі перепони (Шиян, Партиз. край, 1946, 214); * У порівн. Так ось вона — ця круча Альбіону, Вапнисто-білий невисокий щит, Який, немов удану перепону, Поперед себе звів гордливий бритт (Бажан, Роки, 1957, 179).
2. перен. Те, що перешкоджає здійсненню чого-небудь; перешкода. Так клопотавсь цар духів лісових, що любить всякі перепони класти Святим аскетам (Фр., X, 1954, 405); Переслідуваний ударами злої долі — він [І. Франко] виробив у собі безстрашність, життєву силу, невтомність до подолання перепон (Тич., III, 1957, 166).
Без перепо́н — без перешкод, безборонно. Натовп розтиснувся, і Махтей Мірошник без перепон підійшов до Сватюка (Епік, Тв., 1958, 480); Не зна́ти перепо́н (перепо́ни) [ні в чо́му] — не стримувати, не обмежувати себе, не мати перешкод. Сам він був найвільнолюбивіший чоловік на весь повіт, не знав ні в чому ніяких перепон (Мирний, IV, 1955, 220); Нема́є (нема́) перепо́ни кому, чому — неможливо стримати, перешкодити. Для душ живих немає перепони. Спасибі вам, сини мої, орли, що ви на заклик мій не забарились (Лев., Драми.., 1967, 145); Ста́ти на перепо́ні — перешкодити кому-небудь. Про них [Лукію і Дорошенка] ходять чутки, що в молодості щось між ними було, але чи війна чи інше щось стало на перепоні, так і не зійшлися, так і носять свою любов (Гончар, Тронка, 1963, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 258.