ПЕРЕРИ́В, у, ч. Те саме, що пере́рва. "Крейцерову сонату" я отримала, Катюша грала її частинами, вона їй подобається, але заграти цілу, з початку до кінця без перериву їй не під силу (Л. Укр., V, 1956, 221); Збираюсь писати друге [оповідання] — та, певно, буде перерив, бо з дня на день чекаю од Вас рукописів (Коцюб., III, 1956, 379); Чіпка вимовляв кожне слово з протягом, немов нехотя, з переривами (Мирний, І, 1949, 314); В переривах кварталів — молочна мла, за якою чулось далеке і безконечне (Коцюб., II, 1955, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 264.