ПЕРЕРИ́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до перерива́ти1. З місяць тому назад, якби не моє невсипуще, справді нелюдське писання, перериване часом сонатами та ноктюрнами, то може б я була знов дійшла до припадків (Л. Укр., V, 1956, 288); З подвір’я долинали голосні розмови, переривані сміхом (Вільде, Сестри.., 1958, 200).
2. у знач. прикм. Який має перерви через короткі проміжки часу. Він почав несміливо, рівним, але трохи перериваним голосом (Фр., VI, 1951, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 264.