ПЕРЕРИ́ВЧАСТИЙ, а, е.
1. Який відбувається, протікає, розвивається із перервами, зупинками через невеликі проміжки часу. Бушувала буря, крізь яку іноді звучала перша мелодія спомину, але вона була сумна і переривчаста і скоро поринула цілком у хвилях гордого розпачу (Л. Укр., III, 1952, 590); Сучасні кінознімальні апарати обладнані стрибковим механізмом, що забезпечує переривчастий рух плівки, необхідний для одержання чіткого зображення на екрані (Наука.., 12, 1965, 56); Переривчастий струм.
2. Який має проміжки, прогалини; не суцільний. Скільки було труднощів, поки Снігур виготував [на токарному верстаті] гриб з круговою насічкою! Скільки експериментів, поки кругову насічку замінили переривчастою! (Автом., Щастя.., 1959, 146); Зеленуваті або блідо-рожеві дрібні квіти зібрані в повислі або вигнуті переривчасті волоті (Лікар. рослини, 1958, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 266.