ПЕРЕСКАКА́ТИ, а́ю, а́єш; наказ. сп. перескака́й і перескачи́; док., перех. Швидко або підскоками подолати певний простір від краю до краю; проскакати. Прудко перескакав [Петрій] лісок, летячи все вгору узькою стежкою (Фр., VIII, 1952, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 279.