ПЕРЕ́СТА́Н, у, ч.: ◊ Без пере́ста́ну — не зупиняючись. Співали, гомоніли [хлопці] без перестану, не зчулися, як і вечоріти стало (Вас., II, 1959, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 285.