ПЕРЕСТИГА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСТИ́ГНУТИ, ну, неш; мин. ч. перести́г, ла, ло; док. Ставати надміру стиглим або псуватися від надмірної стиглості (про плоди, ягоди і т. ін.); перезрівати. Насіння вибирають не відразу, а чекають, поки плоди почнуть перестигати (Юним мічур.., 1955, 53); Саме жали ячмінь, а він уже перестиг — сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати (Головко, II, 1957, 422); // перен., розм., ірон. Перейти межу зрілого віку. [Кукса:] А вже, звісно, коли це зіллє [зілля — дівчата] пристигло, то швидш випихай його з двору, бо як перестигне, то ніхто й не поквапиться… (Кроп., І, 1958, 176).
ПЕРЕСТИГА́ТИ2, а́є, недок., ПЕРЕСТИ́ГНУТИ, не; мин. ч. перести́г, ла, ло; док. Ставати дуже холодним; вихолоджуватися, застигати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 286.