ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. неперех. Страждати довго, багато, переживати багато страждань. — Я, тату, після того [тієї зустрічі] так перестраждала, так перепечалилась, стоячи в церкві, що не чула, як читали в церкві (Н.-Лев., IV, 1956, 345); Скільки перестраждали разом, скільки горя того скуштували, а Маріоара хоч би раз поскаржилась на життя (Чаб., Балкан. весна, 1960, 6).
2. перех. Перенести все або багато такого, що викликає страждання. — Тепер яка б вона, одним-одна душею, усе перестражда, усе перетерпить (Кв.-Осн., II, 1956, 467); І все те витерпів, перестраждав, щоб тепер стояти тут не хлопчаком у вицвілій гімнастьорці, а змужнілим командиром (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 287.