ПЕРЕСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех.
1. Недоброзичливо детально обговорювати чию-небудь поведінку, чиїсь дії, вчинки і т. ін. В темній кімнаті ще довгенько дзигорили [дзижчали] матушки, пересуджуючи сусід, але й вони потомились (Н.-Лев., III, 1956, 116); В хаті вдови Чемерьової зібралося багато дівчат на посиденьки.. Пересудили, перебрали всіх своїх товаришок, що пішли на досвітки в другі хати (Григ., Вибр., 1959, 39).
2. Судити ще раз, повторно. — Побачать начальники, що не поступаємось, і візьмуть собі в голову: мабуть, суд не по правді — треба пересудити (Гр., II, 1963, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 292.