ПЕРЕСУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕСУШИ́ТИСЯ, сушу́ся, су́шишся, док.
1. Висушуватися більше, ніж слід; ставати надто сухим. При мілкому загортанні [насіння] верхній шар грунту швидко пересушується (Колг. Укр., 12, 1962, 6).
2. Робитися сухим; обсушуватися. Через річку брела — да й замочилася; Зайшла до сестри — пересушилася (Чуб., V, 1874, 107).
3. Висихати, обсихати (про все або багато чого-небудь).
4. тільки недок. Пас. до пересу́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 293.