ПЕРЕСІВА́ТИСЯ, а́ється і ПЕРЕСІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ПЕРЕСІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.
1. Просіюватися (про все або багато чого-небудь) або сіятися неодноразово (про щось). * Образно. Капало-капало з каламутного неба, аж поки пересіявся крізь хмари весь дощ (Мур., Бук. повість, 1959, 139); Надворі їх зустрів зорепад.. Здавалося, що той безмежно величний зоряний світ весь має пересіятися на землю… (Речм., Весн. грози, 1961, 182).
2. тільки недок. Пас. до пересіва́ти і пересі́ювати. Ретельно обстежуємо, як озимина перезимувала. Зріджені масиви обов’язково підсіваються чи пересіваються (Ком. Укр., 6, 1968, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 277.