ПЕРЕТА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Приймати інше рішення; робити що-небудь інакше. [Бережний:] Я сказав «так» і перетакувать не буду. Не маю звички перетакувать (Мик., І, 1957, 357); Хтось гукнув: — Та вже так чи не так, а перетакувати нема чого (Грим., Незакінч. роман, 1962, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 293.