ПЕРЕТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. тільки док., перех. і без додатка. Закінчити танцювати; протанцювати. Отто й прийшла до неї Олена Кубраківна, перетанцювавши, та й сіла біля неї віддихати (Кв.-Осн., II, 1956, 33); Перетанцювавши пару разів, він під час паузи взяв у музики скрипку і повів смиком по струнах (Фр., VIII, 1952, 32).
2. неперех. Танцювати всі або багато танців; танцювати з усіма або з багатьма. Дід такий радий, що вона [нива] знайшлась, та давай з радощів танцювать.., то вже пора було й додому повертатися, бо хоч ми, правда, й рано виїхали, але ж поки ниву знайшли та поки дід перетанцював, що треба було, то й вечір настав (Укр.. казки, легенди.., 1957, 507); Такої події не можна було уявити без тонкої, трошки вертлявої постаті невтомного Вариводи, котрий за вечір обов’язково перетанцює з усіма дівчатами (Голов., Тополя.., 1965, 112).
3. перех., кого. Танцювати краще за кого-небудь або довше, ніж хтось. В дівках була Фрося гарною й веселою, перетанцьовувала й переспівувала всіх своїх подруг на вечірках (Перв., Дикий мед, 1963, 449); — Смійтесь, смійтесь! Ви думаєте, що я п’яна. Я ще й тверезих перетанцюю, — сказала Марія (Н.-Лев., II, 1956, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 294.