ПЕРЕТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. Топтати, давити ногами все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Здичавлені гурти [волів], знесамовитівши, враз запрудили собою весь перешийок.. Кинулася врозтіч батарея, а хто забарився, того перекололи, перетоптали на місці (Гончар, II, 1959, 82); — Буряк, як вони його там буртували в лихої години, запрівся [запрів].. Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? (Тют., Вир, 1964, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 300.