ПЕРЕТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перетруди́ти.
2. у знач. прикм. Стомлений, виснажений працею, натруджений. — Один стрічає на землі удачі незаслужені, а інший має мозолі та руки перетруджені (Дор., Три богатирі, 1959, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 302.