ПЕРЕТЯ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перетя́ти. Гори й горби, перетяті глибокими долинами та балками, неначе грали в хрещика (Н.-Лев., IV, 1956, 170); Це був ще дуже кволий, з перетятою шрамом бровою, вже літній і, видно, бувалий воїн (Баш, На.. дорозі, 1967, 92); У цей час стало відомо, що шлях на Харків уже перетятий німецькими танками (Гончар, IV, 1960, 43); *У порівн. Мов ножем перетятий, урвався рик звіра, і він повалився трупом на землю (Фр., VI, 1951, 16); // перетя́то, безос. присудк. сл. Південний Буг перетято кам’яною греблею (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 60).
2. у знач. прикм. Який перетято. Хряснув у землі перетятий корінь (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 30); — Мамо, хто це зробив? — показував він на перетятий трос (Трубл., І, 1955, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 304.