ПЕРЕЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Поцілувати всіх або багатьох одного за одним, все або багато чого-небудь одне за одним. Що божий день перебере [Маруся] горішки, що ще на весіллі, як побачились уперше, та він їй дав, перебере, перецілує та вп’ять до серця і положить (Кв.-Осн., II, 1956, 64); Кузьма перецілував дітей, підійшов потім до дружини (Шиян, Гроза.., 1956, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 317.