ПЕРЕШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Шукаючи кого-, що-небудь, ретельно, послідовно оглядати щось. Велів [Невеличкий] товаришеві засвітити гніт і при світлі зачати перешукувати хатину (Фр., VIII, 1952, 204); Військо кинулося перешукувати вози і витягло звідти панів, на подив собі і людям (Мак., Вибр., 1956, 546); Ми перешукали з великою старанністю всі кімнати замка і навіть пивниці і обору (Ірчан, II, 1958, 52).
2. тільки недок. Шукати кого-, що-небудь скрізь, по всіх місцях, усюди. Ходить він.., перешукує їстівного, тим і харчується (Укр.. казки, 1951, 195); — Люди добрі, змилуйтеся!.. Де ж я маю час перешукувати тепер папери? (Март., Тв., 1954, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 323.