ПЕРЛЮСТРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перлюструва́ти. Він добре знав, що коли обидва листи потраплять до рук батька, Ольжин лист буде негайно перлюстрований (Кол., Терен.., 1959, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 329.