ПЕРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал.
1. Побігти. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить (Сл. Гр.).
2. Набігти, наїхати. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу [пожежу] (Вовчок, І, 1955, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 335.