ПЕРШОДРУ́К, у, ч.
1. Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання. За першодруком.. зроблена публікація інтермедій [до драми Якуба Гаватовича] у збірнику «Українські інтермедії XVII-XVIII ст.» (Рад. літ-во, 3, 1962, 61).
2. перев. мн. Перші книжки, набрані друкарськими літерами в найранішу добу історії друкарства, на початку книгодрукування. Тут [у Державній публічній бібліотеці АН УРСР] зібрано багато іноземних першодруків XV-XVIII століть (Наука.., 8, 1958, 30); І першодруки Івана Федорова, й українська та російська класична література пробиралися тернистими шляхами до закарпатського читача (Літ. Укр., 2.VI 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 339.