ПЕРШОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн. Найперша, головна причина чого-небудь. Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває внутрішній зміст якісних перетворень тіл природи і раз і назавжди виганяє з науки ідеалістичні уявлення про першопоштовхи, вихідну симетрію, містичні кінетичні сутності як про першопричину руху (Знання.., 11, 1965, 11); Шукання мотивів вчинків героя ведуть Л. Толстого від психології до соціології, бо першопричина, що обумовлює поведінку людини, криється саме тут (Рад. літ-во, 10, 1966, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 340.