ПЕТЛЮ́РІВЕЦЬ, вця, ч. Учасник петлюрівщини. Петлюрівці і білополяки в паніці очищали залізничну колію (Довж., І, 1958, 207); Петлюрівців звірячий шал, Гетьманське дике панування, Сусідів-хижаків знущання І куркулів хазяйнування Відбито і розбито вкрай (Рильський, II, 1960, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 344.