ПЕЧЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Ловити руками (рибу, раків). Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під камінням (Н.-Лев., II, 1956, 137); — Будемо щупаків печерувати! — гукає він (Сміл., Крила, 1954, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 348.