ПЕЧИ́ЩЕ1, а, с. Сімейна громада, велика патріархальна сім’я у росіян на півночі.
ПЕЧИ́ЩЕ2, а, с. Рештки зруйнованої, розваленої печі. Чимале дворище, ще вчора.. по-господарськи впорядковане, тепер, все покрите попелом, курілось. Замість хати на кучугурі золи та вугілля чорною марою стояло печище (Мирний, III, 1954, 342); Не стало ні хат, ні садів, ні добрих веселих людей. Одні лише печища довго біліли серед попелу (Довж., Зач. Десна, 1957, 488).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 348.