ПЕЧІЯ́, ї́, ж. Те саме, що зга́га 3. Вода кругом човна ще більше дражнила його; печія й смага ще гірше пекла його в грудях, у горлі (Н.-Лев., II, 1956, 233); — Печія пече!.. Хоч водою запить (Тесл., З книги життя, 1949, 96); * Образно. Чує Йосип — уже і засватали Якова і весілля незабаром… Пекуча печія ухопила його за серце (Мирний, IV, 1955, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 348.