ПЕ́ЩЕНЕЦЬ, нця, ч., рідко. Той, кого пестять; пещене дитя. Раптом Тарас отаке: — Машиністом, каже, хочу. Відтоді подивився [Дунай] на сина інакшими очима.. Молодець. За такого можна не боятися, що виросте з нього якийсь.. матусин пещенець… (Мур., Жила.. вдова, 1960, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 349.