ПИВКО́, а́, с., розм. Пестл. до пи́во. Одні примостилися під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудах пивком прохолодитися (Мирний, III, 1954, 263); [Самосад:] Давай, друг, пивка вип’ємо. Вгощаю (Корн., II, 1955, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 349.