Пили́па [день] —
1) календарне християнське свято заговин у пам’ять апостола Пилипа перед Різдвяним постом (14/27 листопада); переддень Пилипівки. Хто святкує на Пилипа, буде голий, як липа (приказка);
2) Пили́п (зменшено-пестливі — Пили́пко, Пили́понько, Пили́пчик, Пили́пцьо, Пилипо́к, Пилипе́ць, від грецьк. — «який любить коней») — українізоване християнське чоловіче ім’я; у народних приказках уживається для внутрішньої рими і як засіб гумору: «Нема що робити, треба Пилипа женити», «Пилип до стіни прилип», «Пилип до всього привик»; символізує несподіваність, немотивованість учинків, поведінки («Вискочив (Вихопився), як Пилип з конопель»); останнє пов’язано з уособленням зайця, якого в народі звали Пилипом і який, ховаючись від собак у запашних коноплях, що відбивають собакам нюх, на свою біду звідти вибігав. Ой кувала зозуленька у лісі на липі, Вишивана сорочечка на нашім Пилипі (пісня); Ой у лісі на орісі сорочка зависла, Да вже ж твоя, Пилипоньку, вечеря прокисла (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 449-450.