ПИЛЯ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що пилю́га́. Поять [люди] свій товар, миють волів від дорожної пиляки (Фр., VIII, 1952, 360); Коло натовпу.. бігають, брьохають [діти] по пиляці (Ю. Янов., IV, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 353.