ПИРІЖКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до пиріжка. В просіяному на пиріжкову дошку борошні роблять заглиблення, кладуть цукор, масло, жовтки, сметану, соду і замішують тісто, яке не повинно бути густим, а таким, щоб його можна було легко розкачати (Укр. страви, 1957, 322).
2. у знач. ім. пиріжко́ва, вої, ж. Заклад, де виготовляються і продаються пиріжки. Великою популярністю серед населення користуються спеціалізовані підприємства: «вареничні», «пиріжкові», «бульйонні» (Ком. Укр., 1, 1964, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 356.