ПИРІЮВА́ТИЙ, а, е. Зарослий пирієм. Трудно було малому.. Борона важка, а нива пиріювата — не раз на гони треба підчищати борону (Головко, II, 1957, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 357.