ПИСКЛЯ́ВИЙ, а, е. Те саме, що пискли́вий. В кутку вагона сварилися. Писклявий, сердитий голос насідав на молодий, несміливий (Хор., Незакінч. політ., 1960, 139); Ад’ютант квапився, і кожен раз, коли він спинявся, наджидаючи, хлопцям доводилося підбігати на його пискляві покрикування (Ле, Клен. лист, 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 363.