ПИСКОТІ́ТИ, очу́, о́чеш, недок. Те саме, що пища́ти 1, 2. В старому вітряку пискотіли й шаруділи миші (Донч., IV, 1957, 208); — Випливайте наверх, бідні душі! — крикнув Русин, але душі не випливали, тілько все пискотіли (Фр., II, 1950, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 363.