ПИСЬМЕ́ННИК, а, ч. Той, хто пише художні твори; особа, для якої літературна діяльність є професією. Були тут адвокати й урядовці,.. декілька журналістів і письменників (Фр., VI, 1951, 205); Іван Вишенський є не лише найвидатнішим українським письменником-полемістом кінця XVI — початку XVII століття, а й одним із найвизначніших діячів усієї давньої української літератури (Вітч., 1, 1956, 170); Під Новий рік у клубі письменників відбувався традиційний вечір (Панч, В дорозі, 1959, 330); // заст. Укладач або переписувач книжок. Наостанку велика, майстерно виведена літера F давала на здогад, що либонь то був кінець книжці, бо певне там стояло слово Fіпіs, а може й ціле речення «Fіпis соrопаt ориs», як то було в звичаю у давніх письменників (Л. Укр., III, 1952, 741).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 365.