ПИСЬМО́ВИЙ, а, е.
1. Виражений графічними знаками; написаний. Може, спочатку їм видасться підозрілим її бажання. Може, навіть не схочуть з нею говорити на цю тему, а звелять принести письмовий дозвіл матері, що вона не боронить своїй дочці надіти чернечу рясу (Вільде, Сестри.., 1958, 425); Письмове пояснення забрало всього хвилин, може, з п’ятнадцять і зайняло чотири неповних сторінки зошита (Коз., Листи.., 1967, 208); // Записаний на підтвердження знань з певної галузі. Перший іспит у нас був письмовий з російської мови (Донч., Перемога.., 1949, 55); Письмова робота з математики.
2. Який служить або вживається для писання. О. Артемій покинув півстакана недопитого чаю, кинувся до письмового стола, вхопив листок паперу і написав до писаря коротеньку записку (Н.-Лев., IV, 1956, 146); На моєму столі, потіснивши книги й письмове приладдя, він виставляє дюжину.. банок з медом, сметаною, варенням (Логв., Давні рани, 1961, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 366.