ПИ́ТЕЛЬ, тля, ч., заст. Млин, на якому змелюють біле борошно особливим помолом. Входжу в сіни, — в сінях млин: .. борошно сиплеться з-під каміння в довгу шовкову торбу, і тут заразом мелеться і борошно просівається. Виходить щось схоже на питльоване борошно, ніби змолоте в питлі (Н.-Лев., II, 1956, 411); Інженера, який пішов оглядати роботи на питлі, що він його будував, вбито каменем, як завалилася одна стіна (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64); // Пристрій у такому млині, що відсіває борошно. Піду я до млина — Що ся в млині діє? Вода камінь обертає, Питель муку сіє (Чуб., V, 1874, 1181); Мала Ольга дрібненько стукотіла паличкою по ніжці крісла, гей би питель тріскотів у млині (Кобр., Вибр., 1954, 147); // Борошно, змелене в такому млині.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 368.