ПИХОВИ́ТО. Присл. до пихови́тий. — Я справді стою вище буденних пристрастей і дріб’язкових непорозумінь, — пиховито заявив поет (Загреб., День.., 1964, 268); Шилохвіст пиховито проходжувався перед строєм, притримуючи біля боку вищерблену шаблюку в старих витертих піхвах (Збан., Між.. людьми, 1955, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 371.