ПИХУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пихови́тий. Не повернулась чомусь під батьківський дах після розлуки зі своїм пихуватим, але безхарактерним Борисом і Тетяна (Шовк., Людина.., 1962, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 372.