ПИШНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. пишномо́вний. Щоб надати більшої пишномовності своїм творам, панегіристи вживали вишукані риторичні фігури і нерідко зловживали античною міфологією та ремінісценціями з греко-римської історії і літератури (Рад. літ-во, 5, 1962, 87); Пишномовність Аркадія — засіб маскування убозтва думки і корисливих розрахунків (Укр. літ., 10, 1957, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 374.