ПИЯ́ЦТВО, а, с. Постійне надмірне вживання спиртних напоїв, хвороблива пристрасть до них. Як умер батько, зараз почав Микола пити.. І пішло пияцтво, ледарство (Гр., І, 1963, 316); Рідний брат її .. захряс у пияцтві, мов у трясовині (Вол., Місячне срібло, 1961, 179); Пияцтво робить людський організм сприйнятливішим до захворювань, призводить його до передчасної старості (Наука.., 10, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 376.