ПЛА́ВНІ, нів, мн. (одн. пла́вня, і, ж). Заболочені, порослі вологолюбною рослинністю низькі береги річок, що затоплюються під час повені. Тут глянув на нього з-за річки широкий простір зелених плавнів (Коцюб., І, 1955, 188); Дніпровські плавні — це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами, з тихими озерами, заводями та протоками (Гончар, II, 1959, 372); Край острова являє собою низинну плавню, порослу лісом, порізану річками, озерами, яругами, лиманами (Наука.., 9, 1967, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 557.